Методична розробка позакласного виховного заходу з теми «ЧОРНОБИЛЬ – БІЛЬ НАШИХ СЕРДЕЦЬ»

Мета:

Навчальна мета: Донести до свідомості учнів масштаби чорнобильської трагедії.

Розвиваюча мета: Розвивати почуття гордості за свій народ. Прищеплювати любов до рідного краю.

Виховна мета: Виховувати милосердя, критичне ставлення до історичних подій.

Обладнання.  Стіл, накритий вишитим рушником, свічка, живі квіти, фотографії пожежних, мультимедійна дошка, фонограми, відеоролики, презентації, виставка книжок.

На дошці написано поетичні рядки:

Не винен я, що все це сталось,

Що розкололась неба твердь,

Що в золотом покриту галузь

Ми атомну впустили смерть!

(Д.Павличко)

Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!

(Б. Олійник)

ХІД ЗАХОДУ

Вступне слово вчителя:

Чорнобиля гіркий полин
На серце ліг незримо й тяжко,
І плине над землею дзвін
Із тихим стогоном протяжно.
То дзвонять дзвони не Хатині,
Де слід лишила свій війна,
Це стогнуть землі України,
Де мирний атом не мина.
Він впав смертельною росою
На рай дібров, на зелень трав,
Своєю чорною косою
Провів по розмаїттю барв.
І попелом покрились села,
І згинуло усе живе.
Пропали усмішки веселі,
Замовкло птаство лісове,
Лиш на отруєній землі
Небачена розкрилась квітка -
Про допомогу крик німий,
Між попелом остання іскра,
Запала тиша…..

Перегляд відеоролика (під пісню Піккардійської Терції «Я придумаю світ»)

1-й ведучий:

Презентація.

Чорнобиль. Це назва невеличкого районного центру, що знаходиться в 130 км від Києва. Чорно́биль — місто на півночі України, що розташоване на Київському Поліссі в Іванківському районі Київської області. Засноване ще за часів Київської Русі. Назва міста походить від Чорно-Біла і своє походження веде від прикордонного міста на межі Чорної і Білої Русі. За іншими версіями, назва походить від одного з видів полину (чорнобильника).

Перша згадка про Чорнобиль датується 1193 роком. Стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1971 році. Перший енергоблок потужністю 1000 МВт вступив у дію через шість років. Згодом добудовано ще три енергоблоки. На 1983 рік загальна потужність станції становила 4000 МВт, і на цей час вже працювало 4 енергоблоки цієї електростанції із запланованих шести.

Але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в історії людства катастроф.

2-й ведучий:

Страдженна наша земля... Зрита могилами, засіяна кулями, полита кров'ю... І здавалося б, на цій, такій мученицькій землі, ніколи не повинно селитися ніяке (бодай навіть найменше) горе, бо вже стільки було того горя, що крізь віки й досі чути відгомін тяжкого людського стогону...

              Невже не досить було знищити Січ?

              Невже не вистачило голодомору?

              Невже навіть замало було репресій?

Доля... Чомусь ставши для нас злою мачухою, послала ще одне нелюдське випробування — Чорнобиль. 27 років розділяють нас від тієї страшної трагедії, передостаннього десятиріччя ХХ століття, наслідків якої, як не прикро, вистачить і на ціле ХХІ...

90 Херосім — так розцінюється чорнобильська катастрофа. Ось уже 27 років дзвони Чорнобиля стукають у наші серця. Змушують нас зупинитись і озирнутись в той страшний 1986-й...

3-ій ведучий:

Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа. Двадцять п'ять років пройшло з тих пір, як смертоносна пилюка з ядерної печі покриває білі хати, поля й ліси, цвітом скорботи й суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає: не на добро це, не на життя.

Горем і болем увійшов у наше життя Чорнобиль, що розділив долю людей на “до” і “після”. Безлюдні вулиці Прип'яті, кинуті школи, будинки, дитячі гойдалки, що застигли, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій 25-літньої давнини.

4-й ведучий:

         Весна 1986 року в Україні буяла первоцвітом садів. Оспівана у веснянках нашими предками, вона проходила по нашій рідній землі, як завжди, квітуча й ошатна. Час року, коли сонце пригріває особливо ласкаво, провіщаючи швидкий прихід літа, і в повітрі пливуть терпкі пахощі, настояні на білому мареві квітучих садів. Пора надій і чекань. Час юності і любові.

26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава.

5-й ведучий:

 (Тихі удари дзвону)

26 квітня 1986 року, субота, 1 годна 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була відключена аварійна система захисту.

(Дзвін частішає і сильнішає)

1 година 22 хвилини 30 секунд. ЕОМ видала інформацію про необхідність термінової зупинки реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.

1 година 23 хвилини 40 секунд. Натиснуто кнопку аварійної зупинки реактора. А через декілька секунд — вибух.

(Лунає вибух, дзвін стихає, пауза)

1-й ведучий:

А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом покриває дерева. Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, що прийшла на її землю.

Біда розчинилася в духмяному повітрі, в біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикосів, у воді сільських криниць, у молоці корів, у всій красі зелені... Та хіба лише в ній? Вона розчинилася в людях.

(Звучить “Маленький реквієм” П.Чайковського)

Вона — ця трагедія — увійде в історію, в усі хроніки людства як незагоєна рана на тілі України. Надто дорого заплатили і ще заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи доатомної в епоху незвідану.

Самотність. Тиша. Чорне небо.

Пустеля. Вічність. Смерть і жах.

Недоля. Зло. В житті потреба.

Аварія. Біда. Удар.

2-й ведучий:

 І зойкнула Земля чаіним криком

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

- Йди, синочку, хто ж коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла жінка з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий, хто ж коли не ти?

Перегляд відеофільму.

3-ій ведучий.

Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної станції сколихнули весь світ. У результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. Уесь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. У життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.

4-й ведучий:

А на квітучій українській землі з’явились порожні міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом.

                    Мій біль, мій жаль, моя біда,

              Моя ти пам'ять вічна.

              Земля покинута й не та,

              Отруєна й незвична.

              Зелений край, колишній рай,

              Краси шматки роздерті,

              Отруйний дощ на чорний гай,

              Тепер — це зона смерті.

              Колючий дріт, залізний щит,

              Богом полишена земля,

              Сірий байдужий краєвид —

              Мій біль, печаль моя…

5-й ведучий:

У 1986 році виселено з Чорнобильської зони 91 тисячу мешканців із 76 населених пунктів. Ще протягом 10 років продовжувалося виселення. До 1996 року переселено 160 тисяч осіб. На цей час усього виселено із чорнобильської зони 166 тисяч населення.

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка
Покотилась до обрію, збурила зоряну синь
На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко
Бо Чорнобиль – трава – не полин.
Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска
Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?
І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.
Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?
Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю
Як же ти допустила, щоб скалічили душу твою?
Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка...
Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,
І петля радіації стягує шию твою
Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба,
Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

6-й ведучий:

На сьогоднішні два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, із них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Сьогодні — День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Тож запалімо поминальну свічку — свічку надії 26 квітня. Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я віри. Ми будемо жити! (Учень запалює свічку на столі).

Вшанування пам’яті людей, що загинули під час ліквідації аварії на ЧАЕС (перегляд презентації)

1-й ведучий:

Коли ми цей урок засвоїм,

Що, ідучи всесильно до мети,

Не треба забувати про озони,

Про землі й води, жита срібний дзвін,

Щоби ніколи омертвілі зони

Нащадкам не залишити своїм?

2-й ведучий:

26 квітня оголошено Міжнародним днем пам'яті про Чорнобиль. Таке положення з ініціативи делегації України прийняла 50 сесія Генеральної Асамблеї ООН.

Мета її — звернути максимальну увагу світового товариства на проблеми, породжені найбільшою в історії людства екологічною трагедією.

Пора усвідомити: чорнобильська біда — це біда не тільки України. Це — трагедія всього людства й гіркий урок для нього. На жаль, сьогодні, через 28 років після вибуху, що відбувся на 4-му реакторі, не зникла загроза нових ускладнень. Виникають нові й нові проблеми, що потребують рішення, величезних капіталовкладень. Вони під силу не окремому народу, а тільки всій світовій співдружності.

3-ій ведучий:

Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашати землю квітами, травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела. Пам'ятаймо про це і робімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...

Заключне слово вчителя.

О Боже Великий, наш Боже, наш Боже!
Дай певність на радість, умнож наші сили,
Аби підняли ми обпалені крила,
Щоб швидше минувся час лиха й випроби,
Щоб змився дощами пекельний Чорнобиль…